ДП "Львівське лісове господарство" 
   Про Лісгосп      .      ОБЕРЕЖНО ЗМІЇ

ОБЕРЕЖНО ЗМІЇ

 

Кожного року в Україні люди страждають від укусів отруйних змій. Здебільшого це реанімаційні випадки, які іноді стають летальними. Особливо небезпечними ці укуси є для дітей та хворих людей, імунітет яких ослаблений хронічними захворюваннями чи навіть складною формою нежиті.

Звичайно, протягом перших годин врятувати може сироватка, проте її немає навіть в обласних центрах, тож залишається лише попереджати людей про можливу небезпеку. Особливо з огляду на те, що з кожним роком кількість отруйних змій зростає, розширюючи свою географію.

Найбільшою проблемою населення є не надто високий рівень поінформованості щодо плазунів, зустріч з якими можлива у себе на подвір’ї, на берегу річки, пасовищі, в лісі, біля звалищ сміття тощо. На превеликий жаль, мало хто, а особливо у сільській місцевості, цікавиться місцевою фауною, мало хто читає спеціальну літературу чи шукає інформацію в мережі Internet. 

Щоб розрізнити отруйних змій від неотруйних, треба на відстані зазирнути їм в очі. До речі, в більшості випадків наші змії – це денні види. По-перше, у них зіниця округла та (на відміну від гадюк) вертикально поставлена, як у кішки. По-друге, голова гадюки чітко відмежована від тулуба та має широку задню частину. По-третє, хоча гадюка має дуже велику варіабельність в забарвленні, в основному її класична форма – сіра або сіро-оливкова. Крім того, вона має зигзагоподібну смужку, яка проходить вздовж всієї спини. Розміри гадюк рідко сягають більше одного метра.

Насправді, запам’ятати потрібно декілька основних ознак, за якими без хвилювань можна встановити вид змії і, відповідно, потенційну загрозу. Для того, щоб навчитися розрізняти отруйну і небезпечну гадюку, вужа звичайного, полоза лісового та мідянку, наведемо їх основні ознаки.

Гадюка звичайна. Це єдиний отруйний і небезпечний для людини вид змій, який типовий і для Львівщини і для інших областей України. Щороку фіксуються смертельні випадки, щоправда вони доволі рідкісні. В різних місцевостях цей вид називають по-різному: десь її звуть гадюкою карпатською, подекуди просто змією, змією-поганкою, ядистим гадом, пожарником тощо. Новонароджені гадюки  отруйні, завдовжки вони до 20 см. Розмножуються змії, досягнувши віку п’яти років. Тоді вони завдовжки 50- 55 см. Живуть до 11-15 років. При цьому, ніколи не досягають розмірів понад 1,5 чи до 2 м. Зазвичай зустріти гадюку понад 75 см вдається досить рідко. Ідентифікувати дорослу чи молоду гадюку можна розглянувши форму її голови – у них вона серцеподібна, схожа на трикутник, чітко відмежована від тулуба, на спині є зигзагоподібний рисунок, який тягнеться від голови до кінця тіла. Трапляються на Львівщині також гадюки, які забарвлені у чорний колір. На Пустомитівщині частка чорних гадюк може становити у окремих місцевостях майже 70 %. Це типово для лісів поблизу річки Зубра. У таких змій «класичного» зигзагоподібного малюнка на спині немає, але на відміну від вужа у них немає також двох великих жовтих «вушок» біля голови.

Вуж звичайний. Цей вид належить до неотруйних змій. Для людини і новонароджені і дорослі особини жодної загрози не становлять. Подекуди цю змію називають біловухим гадом, береговим гадом, вужаком. Іноді трапляються особини до 1,5 м завдовжки. Вужі завжди мають жовті плями по боках голови. Забарвлення тіла – від світло-сірого до чорного кольору, часто з плямистим рисунком. Вужі дуже часто полюбляють селитися біля людських осель у сільській місцевості. Приваблюють сприятливі кормові умови – у підвалах, господарських приміщеннях, щілинах у фундаментах завжди можна сховатися, крім цього є достатньо мишей та щурів, якими вужі харчуються.

Мідянка. Це невелика змія – завдовжки до 75 см. У забарвленні домінують коричневі та бурі тони. Вид занесений до Червоної книги України (2009). При близькій зустрічі з людиною може поводитись агресивно, проте загрози не становить, оскільки неотруйна для людини.

Полоз лісовий. Це найбільша змія, яка поширена на Львівщині – завдовжки до 2 м. Відома вона також під назвою ескулапова змія, ескулапів полоз, ескулапів вуж. Забарвлені полози у жовтувато-коричневі відтінки, іноді трапляються майже чорні особини. Полози добре повзають по деревах, чагарниках, скелях. Вид занесений до Червоної книги України (2009).

Веретільниця ламка. Це ящірка із змієподібним тілом. Повсюдно її плутають із змією і в багатьох місцевостях помилково вважають отруйною та небезпечною, через що винищують. Подекуди її називають мідянкою, мідяницею, гладуном, сліпачкою. У цієї рептилії на відміну від змій, голова плавно переходить у тулуб, чітко не виділяючись. Як і інші ящірки може "відкидати" хвоста, якщо за нього вхопитися. Змії цього зробити не можуть.

Щодо запобіжних заходів, то якщо людина вийшла на галявину, перед тим, як сідати, треба уважно оглянути це місце. Не торкатися руками, а взяти палицю і обережно обстукати ті предмети, на які ви хочете сісти. У більшості випадків отруйна змія, яка там може знаходитись, дасть вам дорогу, зникнувши з вашого поля зору.

Місця існування гадюк переважно обмежуються лісовими, лісостеповими або суто степовими ділянками на досить великій відстані від будинку. На відміну від вужів (з якими досить часто плутають гадюк), які завжди знаходяться біля води – і водяний, і звичайний.

Взагалі поведінка більшості гадюк не є агресивною. Вони попереджають про своє знаходження близько від жертви, і втікають, якщо є куди. Укус відбувається лише тоді, коли людина або сіла на змію, або зчепила її чи придавила чимось. Дуже часто змії гріються у старих деревах, бо вони холоднокровні тварини, тож коли людина їх раптово лякає, тоді буде укус. В більшості випадків цей укус не смертельний. Смертельними є тільки обмежена кількість випадків. По-перше, якщо це дитина, бо у неї імунітет ще не сформований, а основна дія цієї отрути - розкладаються кров’яні тільця. Отрута може бути смертельною, коли людина хвора. Це може бути навіть нежить в складній формі чи якісь хронічні захворювання, коли послаблений імунітет. Також дуже небезпечно, коли укус відбувається в голову або шию.

Ознаками укусу є запаморочення та підвищення температури. Ознаками є також запалення лімфатичних вузлів, тому що отрута проникає достатньо глибоко. Отже всі застережні засоби, які існували до цього, наприклад, припалювання, надрізання та накладання джгутів вище місця укусу зараз визнані неефективними і, більше того, шкідливими.

А тому при укусі:

 - по-перше, треба знерухомити постраждалу кінцівку, щоб отрута якомога повільніше розходилася.

 - По-друге, потрібно накласти лід, що також буде додатковим стимулом, щоб отрута в організмі не поширювалася.

 - По-третє, накласти м’яку шину, але ні в якому разі не джгут. Джгут, особливо якщо від накладений на більше, ніж 1 годину, провокує некроз м’яких тканин. І, звичайно, треба якнайшвидше доставити людину в медичний пункт.

Щодо відсмоктування отрути, то воно може бути ефективним при неглибокому проникненні зубів, тому що м’які тканини після укусу мають властивість злипатися, сходитися назад.

Треба пам’ятати, що найчастіше змії виповзають на добре прогріті сонцем місця, щоб погрітися, часто поблизу місць життєдіяльності людини, а тому потрібно знати такі основні правила поведінки:

-                         якщо ви побачили змію, намагайтеся тихо і повільно повернутися назад, в жодному випадку не провокуйте її різкими рухами;

-                         якщо плануєте похід до лісу, обов’язково взувайте міцне і якомога вище взуття,

-                         наприклад, гумові чоботи, вдягніть штани, які не  щільно облягають ноги, якщо на ногах черевики, то штани слід заправити в них, також  візьміть довгу палку-посох для того, щоб розсувати зарості.

 

 

19.05.2016р.                                                                                                                                Прес служба

                                                                                                                                  ДП «Львівський лісгосп»




 
  Ремонт Пк, розробка сайтів.