ДП "Львівське лісове господарство" 
   Про Лісгосп      .      Централізоване знищення лісу

https://zaxid.net/tsentralizovane_znishhennya_lisu_n1442181

 

Централізоване знищення лісу

Усупереч здоровому глузду, хтось в Уряді вирішив просувати ідею централізації лісової галузі

 

Блоги - Олександр Ганущин,сьогодні

 

    Йдеться про створення на національному рівні нового володаря усіх державних за власністю лісів. При цьому ніхто не вів дискусію, а що ж криється за ліквідацією усіх лісогосподарських підприємств із одночасним створенням Стратегії сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період 2017 – 2020 рр.? А відповідь Вам дасть будь-хто, хто причетний до лісової галузі, та про це згодом.

                                                                

Як «закалялась сталь»

Минулого року суперечки навколо неефективного чи «неефективного» лісового господарства не побачив хіба той, хто принципово не бачить медійних повідомлень. Відеоряди зі зрубаними лісосіками, подекуди лисі карпатські хребти навряд чи залишили кого байдужим.


Попри наявність низки великих проблем у галузі, і в тому числі дійсно втрату керівництва процесами, та формування цілих незаконних кластерів від правоохоронних органів до тих, хто зобов'язаний опікуватися, а не красти ліс, масштаб висвітлення у ЗМІ незаконних рубок, та кількість матеріалів на цю тему дійсно вийшли вражаючими.

І вже тоді можна було розгледіти обриси інформаційної операції, зміст якої у просуванні ідеї «Лісова галузь працює (читай керується) неефективно, незадовільно і її слід реформувати (реорганізувати, ліквідувати)». Так чи інакше, інформаційне тло вийшло сформованим – галузь у кризі і щось слід негайно робити. Відповідь хоч і дещо забарилася, та з'явилася на поверхні власне опісля засідання КМУ 15.11.2017 року.

Про реальні проблеми лісової галузі

Якщо вийти за межі обивательського розуміння що таке ліс, чи то пак малюнку – «нехай ото рясно ліс зеленіє всюди і нічого його рубати», то маємо почати ось з чого. Для того, щоб ліс «рясно зеленів усюди», необхідно:

·       виростити належну по клімату та інших умовах культуру для посадки;

·       провести посадку з усіма необхідними заходами догляду;

·       доглядати, проріджувати, проводити санітарні чистки;

·       оберігати від зазіхань у вигляді незаконних рубок;

·       зрубати, вивезти на переробку;

  • продати і за виручений ефект забезпечити весь цикл з самого початку.

Враховуючи, що всі 6 пунктів тягнуться зазвичай від 60 до 120 років, лісове господарство є достатньо вразливим для будь-яких управлінських ноу-хау, бо розірвати цей цикл із метою одномоментної вигоди дуже просто.

А тепер до головних проблем вищеозначеного циклу. Попри весь скепсис, незаконні рубки на сьогодні є не найголовнішою проблемою для лісової галузі (читайте для того, щоб «ліс рясно зеленів усюди»).

Не претендуючи на оригінальність, автор, як випускник у минулому ректора Лісотехнічного університету, розмістив би проблеми лісової галузі України у такому порядку:

1) реагування на виклики зміни клімату/неправильного господарювання у 50-70 роках у вигляді всихання лісів;

2) неналежне фінансування лісової галузі;

3) незаконні рубки.

Щодо пункту 1. Свідомий, що кілька тез, що характеризують стан проблеми багатьом не сподобаються, та все ж. Нам слід невідкладно змінювати все: від санітарних норм, правил рубок до виробничих лісопереробних потужностей, інакше замість зеленого лісу матимемо ліс жовтий і то не на рівні 10% у Карпатах та Поліській зоні, а значно більше. Природа не чекатиме наших рішень щодо термінового збільшення обсягів рубань, а вирубувати величезні лісові площі, що ось-ось вразить короїд, треба, і то негайно. А на їх місці слід садити нові, стійкіші до природніх факторів корінні культури з високою приживлюваністю. Інакше – сухі патики замінять назавжди величезні простори від Полісся до Карпатських гір.


Для виходу з ситуації потрібна не тільки політична воля, а й тисячі «круглих столів», роз'яснень громадськості для чого це роботи, нові лісорозсадники, нові екологічно ощадні технології і ще багато чого.

Щодо пункту 2. Весь ланцюжок/цикл описаний вище, розтягнутий на 60/120 років економічно виправдовує себе лише в кількох областях Полісся і Карпат. Більшість установ лісового господарства сходу й особливо півдня України виконують функцію збереження лісу в дуже непростих кліматичних умовах, котрі не порівняти навіть із територіями заповідання лісостепової зони. Сюди потрібні вкладення, про які чомусь старожили галузі забули ще з часів головування «ригів» в особі Віктора Сівця, що зараз переховується в Росії. На жаль, після Революції Гідності українські уряди дивляться на проблему лісової галузі в спосіб, власне якому присвячена стаття, забуваючи про необхідність збільшення вкладень. В умовах п.1 та загальноєвропейського курсу на заповідання, навіть успішні лісові області ось-ось потребуватимуть дотацію з державного бюджету, якої немає. Бо чого тим лісовикам платити, вони ж там собі нарубають і якось буде.

Щодо пункту 3. Усупереч сформованій уяві – це «явище» вражає до 1% лісових площ, а не до 10% як проблема викладена в пункті номер 1. Тобто, проблема є меншою на порядок. А ще – не недоброчесний лісник наодинці найбільший ворог лісу. Там, де створено «кластер»: «ліс – пилорама – модель незаконного збуту» криється проблема. У взаємодії з правоохоронними органами, звісно. Засобів боротьби і впливу тут багато, перший з яких – електронний облік деревини, здатний вирішити одразу 50% цього пункту. А ще слід розуміти, що добрі 10% цього пункту – це звичайні людські заробітки від того, що ніде більше працювати і якось слід годувати сім'ї.

Що ж пропонується «Стратегією сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період 2017 – 2020 рр.»

Наївно було б думати, що весь багатосторінковий документ, ухвалений КМУ в напівсекретному режимі, народився сам по собі. Очевидною є причетність відповідних груп впливу, зацікавлених у просуванні саме такої редакції документу і саме з такою правкою. Та автор залишить це поки «на потім». На ще один блог. А поки давайте розберемося: а чим допоможе створення нового суб’єкта господарювання, повноваження щодо управління корпоративними правами якого здійснюватиме КМУ для вирішення трьох проблем вище. Себто, пофантазуємо, що буде, якщо чиюсь мрію про ПАТ «Лісовий Нафтогаз» втілять у життя?Отже, стартуємо!

Чи готовий новостворений державний ПАТ «Лісовий Нафтогаз» боротися із всиханням лісів? Маю великий сумнів, що це буде його основним завданням.

Чи з'являться у новоствореного державного суб'єкта додаткові кошти на галузь? Та ні, оскільки саме зараз, як ніколи, потрібна стратегія Уряду на збільшення фінансування через документ, котрий називається бюджетом. А от новий суб'єкт точно не отримає більше грошей, аніж державний орган, уповноважений проводити політику в лісовій галузі. Зрештою, а навіщо ПАТ «Лісовий Нафтогаз» цікавитися, що там в лісах, приміром півдня, і давати туди кошти, на абсолютно неприбуткову справу?

І, нарешті, що буде з незаконними рубками і «кластерами»? Отут у мене точно є відповідь. Коли в усіх працівників лісової галузі поопускаються руки, бо майбутнє стане невідомим, переконаний, кількість незаконних рубок зросте. Смію запевнити, що як тільки лісник покине ліс, кількість браконьєрів з пилами там збільшиться на порядок.

Мої колеги багато пишуть про «перспективу» концесій – приміром блог Геннадія Москаля, голови Закарпатської ОДА. Хочу їх розчарувати – до цього не дійде. Новостворений ПАТ «Лісовий Нафтогаз» займатиметься підрахунком активів, переведенням працівників і т. д., а точно не кинеться одразу в концесію. Кількість управлінських проблем стане такою, що біля будинку Уряду надовго поселяться працівники лісгоспів, котрі донедавна мали серйозні соціальні гарантії (заробітна плата у лісовому господарстві на Львівщині – в десятці найвищих), а робота пробуксовуватиме настільки, що...

Прогноз...

Звичайно, цю аферу зупинять. Й інші суспільні групи, і vox populi, і багато інших чинників. Проте вищеозначені проблеми лісової галузі залишаться. Тому, можливо, не варто «валити» весь документ, а відповідальним особам за його просування слід просто ретельніше підійти до його редакції і внести зміни, котрі є реально потрібні для галузі? Скептикам скажу, що після наради за участі Президента в Івано-Франківську не відкидаю цей варіант.

Питання з ПАТ «Лісовий Нафтогаз” та його результатом (метою) у вигляді концесії слід однозначно відкласти у шухлядку і міцно-міцно її закрити. У будь-якому випадку всі три вищеозначені проблеми ніде не дінуться.

Було б також дуже корисним з управлінської точки зору перепідпорядкування Держлісагентства від МінАПК (до речі, майже немаю сумніву кому належить ідея з ПАТ «Лісовий Нафтогаз») до Міністерства екології. Насправді з вирішенням найбільш наболілих проблем слід поспішати і то якомога швидше – короїд не чекає, панове.

P.S. Маю честь очолювати орган, котрий не усувається від проблем. Уперше – довгострокова програма розвитку лісового господарства, кошти з обласного бюджету на лісовідновлення, на збільшення рекреаційного потенціалу, ресурс на сучасний лісорозсадник і курс на заповідання карпатських лісових територій, а ще на електронний облік переходять комунальні ліси «Галсільлісу». Далі – буде.


Посадка лісу. Депутатський корпус Львівської обласної ради

Усе це робить і робитиме Львівська обласна рада 7 скликання, і закликаю колег по місцевому самоврядуванню приєднуватися. Але, звісно, ніяких ПАТ «Лісовий Нафтогаз», ніякої централізації лісової галузі і концесії лісових багатств!

 

 
  Ремонт Пк, розробка сайтів.